обпирати
ОБПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБПЕ́РТИ, ОБІПЕ́РТИ, обіпру́, обіпре́ш, док., що.
Приставляючи, притуляючи що-небудь до чогось, утримувати його в певному положенні.
Легке напруження. Так наче хочеш обперти зомлілу спину й не маєш об віщо (М. Коцюбинський);
Став біля дому свого він, .. Списа поставив свого, об високу обперши колону (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Обіперши руку об коліно, він дивився, мовби милувався нею (Ірина Вільде).
ОБПИРА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ОБІПРА́ТИ, обперу́, обпере́ш, док., кого, розм.
Прати кому-небудь все необхідне.
От Павлютиха, то й трішки на моє сирітство не власкавилась. Правда, – обпирала мене й обшивала (Марко Вовчок);
Своїми невсипущими руками виношувала [Гузириха], вигодовувала, обпирала й обшивала своїх дітей (С. Чорнобривець);
– Борони, Боже, занедужаєте, то я навідуватимусь до вас, .. і спечу вам, і зварю, і обперу вас.., – говорила Мотузиха до баби Оришки (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)