обполювати

ОБПО́ЛЮВАТИ, юю, ює, недок., ОБПОЛО́ТИ, олю́, о́леш, док., що.

Виполювати бур'ян навколо чого-небудь.

Пішла [Олеся] в огород, ще там щось треба обполоти (І. Франко);

Пам'ятаю, як колись порадував мене один рядок у молодого поета. Він описує, як працює на городі, обполюючи картоплю (М. Рильський);

Вона була розумна дівчина, це я відчула ще при першій зустрічі, коли ми з нею обполювали молоді буки (М. Чабанівський);

Іде бабина дочка великим лісом, коли стоїть у бур'яні яблунька та й каже: – Дівонько-голубонько, обчисть мене, обполи мене, то я тобі у великій пригоді стану! (з казки).

Значення в інших словниках

1. обполювати — обпо́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обполювати — -юю, -юєш, недок., обполоти, -олю, -олеш, док., перех. Виполювати бур'ян навколо чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обполювати — ОБПО́ЛЮВАТИ, юю, ює, недок., ОБПОЛО́ТИ, олю́, о́леш, док., перех. Виполювати бур’ян навколо чого-небудь. Пам’ятаю, як колись порадував мене один рядок у молодого поета.  Словник української мови в 11 томах
4. обполювати — Обпо́лювати, -люю, -люєш; обполо́ти, -полю́, -по́леш, -по́лють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. обполювати — Обпо́лювати, -люю, -єш сов. в. обполо́ти, -лю́, -леш, гл. Опалывать, ополоть, срѣзать или повырывать сорныя травы около деревьевъ, овощей. Дідова дочка закотила рукава, обполола, обханючила і пісочком обсипала (яблуньку). Рудч. Ск. II. 55.  Словник української мови Грінченка