обполювати

ОБПО́ЛЮВАТИ, юю, ює, недок., ОБПОЛО́ТИ, олю́, о́леш, док., перех. Виполювати бур’ян навколо чого-небудь.

Пам’ятаю, як колись порадував мене один рядок у молодого поета. Він описує, як працює на городі, обполюючи картоплю (Рильський, III, 1956, 414);

Вона була розумна дівчина, це я відчула ще при першій зустрічі, коли ми з нею обполювали молоді буки (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 176);

Іде бабина дочка великим лісом, коли стоїть у бур’яні яблунька та й каже: — Дівонько-голубонько, обчисть мене, обполи мене, то я тобі у великій пригоді стану! (Укр.. казки, 1951, 338);

Пішла [Олеся] в огород, ще там щось треба обполоти (Фр., VІІІ, 1952, 170).

Значення в інших словниках

1. обполювати — обпо́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обполювати — -юю, -юєш, недок., обполоти, -олю, -олеш, док., перех. Виполювати бур'ян навколо чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обполювати — ОБПО́ЛЮВАТИ, юю, ює, недок., ОБПОЛО́ТИ, олю́, о́леш, док., що. Виполювати бур'ян навколо чого-небудь. Пішла [Олеся] в огород, ще там щось треба обполоти (І. Франко); Пам'ятаю, як колись порадував мене один рядок у молодого поета.  Словник української мови у 20 томах
4. обполювати — Обпо́лювати, -люю, -люєш; обполо́ти, -полю́, -по́леш, -по́лють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. обполювати — Обпо́лювати, -люю, -єш сов. в. обполо́ти, -лю́, -леш, гл. Опалывать, ополоть, срѣзать или повырывать сорныя травы около деревьевъ, овощей. Дідова дочка закотила рукава, обполола, обханючила і пісочком обсипала (яблуньку). Рудч. Ск. II. 55.  Словник української мови Грінченка