обпікати
ОБПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обпі́к, обпекла́, ло́; док., кого, що.
1. Вогнем, чим-небудь гарячим пошкоджувати шкірні покриви, слизові оболонки тощо.
Вони бігли слідом за вогнем, проривалися крізь полум'я, обсмалюючи волосся, вії, обпікаючи шкіру (В. Кучер);
Андрій, обпікаючи язика, ковтнув гарячого чаю (Н. Рибак);
// безос.
Здалося, гарячим приском обсипало дитину, обпекло варом (С. Васильченко);
// Викликати больові відчуття і пошкодження чим-небудь їдким, пекучим.
Клятий напій обпікає юнакові горло, він закашлюється (О. Полторацький);
* Образно. Гарячі сльози, як вогонь, бризнули на гриву, обпікаючи коня (Я. Качура);
Хлопця обпікали ледь зизуваті очі, вся її похмура, оковита, хмільна краса (О. Ільченко);
// Ушкоджувати рослини дією тепла, хімічних або органічних добрив тощо.
Добрива слід вносити вдень, коли рослини сухі, щоб їх не обпекти (із журн.).
2. Виклика́ти відчуття і ушкодження, подібні до тих, які виникають від опіку (про дію вітру, морозу і т. ін.).
Палючий вітер обпікав лице (М. Олійник);
На зміну хуртовині вдарив такий лютий мороз, що він обпікав нам губи (О. Гуреїв);
Холодна, як лід, джерельна вода обпекла їм ноги і пройшла по всьому тілові неприємною сверблячкою (Григорій Тютюнник);
Вода обпекла мене, мов полум'я (М. Стельмах).
3. перен. Раптово і сильно діяти на кого-небудь, змушуючи зазнавати якогось гострого відчуття; приголомшувати.
Неспокійні думки, як гарячі жарини, обпікали мозок, тривожили серце (А. Шиян);
Він хотів був щось сказати, .. та враз забачив серед людських голів сиву голову своєї глухої хазяйки. Це його одразу розхолодило. І обпекло (Ю. Бедзик).
◇ (1) Обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін.) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що – пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне).
Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький);
Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер);
Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб);
Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько);
Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний);
– Крадена [хустка]? – спитав дядько. – Піди ти тепер украдь! – обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник);
Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик);
Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)