обпікатися
ОБПІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБПЕКТИ́СЯ, ечу́ся, ече́шся; мин. ч. обпі́кся, обпекла́ся, ло́ся; док.
1. Вогнем або чим-небудь гарячим пошкоджувати собі шкіру, слизові оболонки.
Йому не раз доводилося обпікатися гарячою сталлю (М. Руденко);
Артем сердито сьорбнув чаю, обпікся і поставив склянку на стіл (А. Головко);
* У порівн. – Тату! Таточку! – зойкає дівчина, бо її пальці, намацуючи батькове обличчя, ніби обпеклося кригою мертвого тіла (В. Речмедін);
// Зазнавати больових відчуттів від чого-небудь їдкого, пекучого.
* Образно. Його [міста Львова] земля зазнавала наруги, .. обпікалася слізьми, та смерть не була владна над цим містом (з наук.-попул. літ.).
2. перен., розм. Зазнавати невдачі в чому-небудь, зустрічати несподівані перешкоди при спробі зробити що-небудь, домогтися чогось.
– От тут-то, – довірливо продовжувала Клава, – і підстерігає нас небезпека .. Сама обпеклася, от і говорю (І. Рябокляч);
Їхній товариш уже мав нагоду обпектися в коханні (О. Лупій).
3. тільки недок. Пас. до обпіка́ти.
Словник української мови (СУМ-20)