обпікати

ОБПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обпі́к, обпекла́, ло́; док., кого, що.

1. Вогнем, чим-небудь гарячим пошкоджувати шкірні покриви, слизові оболонки тощо.

Вони бігли слідом за вогнем, проривалися крізь полум'я, обсмалюючи волосся, вії, обпікаючи шкіру (В. Кучер);

Андрій, обпікаючи язика, ковтнув гарячого чаю (Н. Рибак);

// безос.

Здалося, гарячим приском обсипало дитину, обпекло варом (С. Васильченко);

// Викликати больові відчуття і пошкодження чим-небудь їдким, пекучим.

Клятий напій обпікає юнакові горло, він закашлюється (О. Полторацький);

* Образно. Гарячі сльози, як вогонь, бризнули на гриву, обпікаючи коня (Я. Качура);

Хлопця обпікали ледь зизуваті очі, вся її похмура, оковита, хмільна краса (О. Ільченко);

// Ушкоджувати рослини дією тепла, хімічних або органічних добрив тощо.

Добрива слід вносити вдень, коли рослини сухі, щоб їх не обпекти (із журн.).

2. Виклика́ти відчуття і ушкодження, подібні до тих, які виникають від опіку (про дію вітру, морозу і т. ін.).

Палючий вітер обпікав лице (М. Олійник);

На зміну хуртовині вдарив такий лютий мороз, що він обпікав нам губи (О. Гуреїв);

Холодна, як лід, джерельна вода обпекла їм ноги і пройшла по всьому тілові неприємною сверблячкою (Григорій Тютюнник);

Вода обпекла мене, мов полум'я (М. Стельмах).

3. перен. Раптово і сильно діяти на кого-небудь, змушуючи зазнавати якогось гострого відчуття; приголомшувати.

Неспокійні думки, як гарячі жарини, обпікали мозок, тривожили серце (А. Шиян);

Він хотів був щось сказати, .. та враз забачив серед людських голів сиву голову своєї глухої хазяйки. Це його одразу розхолодило. І обпекло (Ю. Бедзик).

◇ (1) Обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін.) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що – пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне).

Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький);

Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер);

Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб);

Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько);

Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний);

– Крадена [хустка]? – спитав дядько. – Піди ти тепер украдь! – обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник);

Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик);

Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).