обпікати
ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док.: вра́зи́ти (ура́зи́ти), пригніти́ти, обпали́ти, опали́ти, обпекти́ (опекти́), пропекти́, дошку́лити, підби́ти, приби́ти, покоро́бити, полосну́ти (полосону́ти) перев. із сл. слово слова. Ольгу ці фрази били, вражали, пригнічували (П. Дорошко); Це все було.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав (М. Рильський); Потім мені сказали, що ти заміжня. Це повідомлення приголомшило, прибило мене (Ю. Збанацький); Манери і розв'язний тон Козловського дратували і коробили Тараса Григоровича (З. Тулуб).
ОБВАРИ́ТИ (облити окропом; обпекти окропом, гарячою парою тощо), ОБПА́РИТИ (ОПА́РИТИ рідше), ПОПА́РИТИ, ОБШПА́РИТИ (ОШПА́РИТИ) розм., ПРОШПА́РИТИ рідше, СПА́РИТИ рідше; ЗВАРИ́ТИ рідше (тільки про частини тіла). — Недок.: обва́рювати, обпа́рювати (опарювати), па́рити, обшпа́рювати (ошпа́рювати), шпа́рити, прошпа́рювати. За годину до випікання млинців підготовлену масу обварюють двома склянками молока або води (з популярної літератури); Скорою ходою почимчикував (Яць) до хати другого шваґера, котрому ген-то жінка окропом ноги обварила (І. Франко); Все життя працював (Василь), обпарив руку, а той Хаїм Рамлер, власник фабрики, навіть не хотів дати грошей на ліки (Мирослав Ірчан); (Степан:) Бичем би тебе усовістити, та ще й бича добре попарити, щоб гнучкий був (М. Кропивницький); Вона не відчула, що гарячий чай ошпарив їй руку (Л. Смілянський); Гербата була гаряча, тож парила Петруся в язик (Лесь Мартович); Як би го (його) окропом спарив (М. Номис). — Пор. 1. обпіка́ти.
ОБПІКА́ТИ (ОПІКАТИ) (пошкоджувати вогнем або чим-небудь гарячим шкірний покрив, слизову оболонку, завдавати опіків), ОБПА́ЛЮВАТИ (ОПА́ЛЮВАТИ), ЖИ́ГАТИ розм. — Док.: обпекти́ (опекти́), обпали́ти (опали́ти). Він стріляв. Піт заливав йому очі, залізо обпікало руки (В. Кучер); Гаряча картопля злетіла вгору, опекла Маркові очі (Григорій Тютюнник); Куля.. обпалила мені скроню, в ушах задзвеніло (Ю. Збанацький); Випурхнула з його зубів цигарка, іскрами опаливши губу (С. Васильченко). — Пор. обвари́ти.
ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ) (викликати відчуття, подібні до опіку — про мороз, вітер, сонце і т. ін.), ОБПА́ЛЮВАТИ (ОПА́ЛЮВАТИ). — Док.: обпекти́ (опекти́), обпали́ти (опали́ти). Мороз посилював, ще й східний вітер, який обпікав шкіру на лиці, забивав дух (П. Панч); Мороз обпалював обличчя (І. Багмут); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- обпікати — обпіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обпікати — -аю, -аєш, недок., обпекти, -ечу, -ечеш; мин. ч. обпік, обпекла, обпекло; док., перех. 1》 Вогнем або чим-небудь гарячим пошкоджувати шкірні покриви, слизові оболонки. || Викликати больові відчуття і пошкодження чим-небудь їдким, пекучим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обпікати — ОБПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обпі́к, обпекла́, ло́; док., перех. 1. Вогнем або чим-небудь гарячим пошкоджувати шкірні покриви, слизові оболонки. Словник української мови в 11 томах
- обпікати — ОБПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обпі́к, обпекла́, ло́; док., кого, що. 1. Вогнем, чим-небудь гарячим пошкоджувати шкірні покриви, слизові оболонки тощо. Словник української мови у 20 томах
- обпікати — обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) (свої́м) по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Фразеологічний словник української мови
- обпікати — Обпіка́ти, -піка́ю, -піка́єш; обпекти́, -печу́, -пече́ш; обпі́к, -пекла́, -пекли́; обпі́кши і опіка́ти, опекти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)