обпікати
ОБПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обпі́к, обпекла́, ло́; док., перех.
1. Вогнем або чим-небудь гарячим пошкоджувати шкірні покриви, слизові оболонки.
Вони бігли слідом за вогнем, проривалися крізь полум’я, обсмалюючи волосся, вії, обпікаючи шкіру (Кучер, Чорноморці, 1956, 133);
Андрій, обпікаючи язика, ковтнув гарячого чаю (Рибак, Опов., 1949, 143);
Здалося, гарячим приском обсипало дитину, обпекло варом (Вас., II, 1959, 8);
// Викликати больові відчуття і пошкодження чим-небудь їдким, пекучим.
Клятий напій обпікає юнакові горло, він закашлюється (Полт., Повість.., 1960, 377);
*Образно. Гарячі сльози, як вогонь, бризнули на гриву, обпікаючи коня (Кач., II, 1958, 466);
Хлопця обпікали ледь зизуваті очі, вся її похмура, оковита, хмільна краса (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 448);
// Перегріваючи, пошкоджувати поверхню рослини.
2. Виклика́ти відчуття і ушкодження, подібні до тих, які виникають від опіку (про дію вітру, морозу, сонця і т. ін.).
Палючий вітер обпікав лице (М. Ол., Леся, 1960, 217);
На зміну хуртовині вдарив такий лютий мороз, що він обпікав нам губи (Гур., Друзі.., 1959, 24);
Холодна, як лід, джерельна вода обпекла їм ноги і пройшла по всьому тілові неприємною сверблячкою (Тют., Вир, 1964, 227).
3. перен. Раптово і сильно діяти на кого-небудь, змушуючи зазнавати якогось гострого відчуття; вражати, приголомшувати.
Неспокійні думки, як гарячі жарини, обпікали мозок, тривожили серце (Шиян, Гроза.., 1956, 196);
Він хотів був щось сказати, .. та враз забачив серед людських голів сиву голову своєї глухої хазяйки. Це його одразу розхолодило. І обпекло (Ю. Бедзик. Полки.., 1959, 138).
◊ Обпіка́ти (обпекти́) по́глядом (очи́ма, зо́ром і т. ін.) кого — пильно дивитися на кого-небудь, виражаючи своє ставлення до нього.
Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Збан., Сеспель, 1961, 309);
Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (Кучер, Трудна любов, 1960, 133).
Значення в інших словниках
- обпікати — обпіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обпікати — -аю, -аєш, недок., обпекти, -ечу, -ечеш; мин. ч. обпік, обпекла, обпекло; док., перех. 1》 Вогнем або чим-небудь гарячим пошкоджувати шкірні покриви, слизові оболонки. || Викликати больові відчуття і пошкодження чим-небудь їдким, пекучим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обпікати — ОБПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обпі́к, обпекла́, ло́; док., кого, що. 1. Вогнем, чим-небудь гарячим пошкоджувати шкірні покриви, слизові оболонки тощо. Словник української мови у 20 томах
- обпікати — обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) (свої́м) по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Фразеологічний словник української мови
- обпікати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док. Словник синонімів української мови
- обпікати — Обпіка́ти, -піка́ю, -піка́єш; обпекти́, -печу́, -пече́ш; обпі́к, -пекла́, -пекли́; обпі́кши і опіка́ти, опекти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)