образний

О́БРАЗНИЙ, а, е.

1. Який змальовує, зображує що-небудь за допомогою образів (див. о́браз¹ 2).

В образній формі вона [література] відображає всі ті зміни, всі ті суперечності і боротьбу, що відбуваються в людському суспільстві (з наук. літ.);

Образне відтворення живої природи, насамперед квітів, це перша ознака українського народного стилю (І. Волошин);

// Який містить у собі образ.

Образні порівняння в описах і портретних малюнках – характерна риса стилю Івана Ле (з наук. літ.);

Образний вислів.

2. Який виділяється своєю силою, виразністю і т. ін.; яскравий, барвистий, живий (про мову, слово).

Мова Семена Жураховича .. точна й образна (із журн.);

Тож спасибі вам, друзі, за натхненне, за о́бразне слово, Що дало мені змогу всю Молдавію серцем збагнути! (Л. Забашта).

Значення в інших словниках

1. образний — о́бразний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. образний — (- мову) барвистий, яскравий, живий; (опис) МАЛЬОВНИЧИЙ, кольоритний.  Словник синонімів Караванського
3. образний — 1. образливий, див. обидний 2. це малюнковий  Словник чужослів Павло Штепа
4. образний — -а, -е. 1》 Який змальовує, зображує що-небудь за допомогою образів (див. образ I 2)). || Який містить образ. Образний вислів. 2》 Який вирізняється своєю силою, виразністю і т. ін.; яскравий, барвистий, живий (про мову, слово).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. образний — О́БРАЗНИЙ, а, е. 1. Який змальовує, зображує що-небудь за допомогою образів ( див. о́браз¹ 2). В образній формі вона [література] відображає всі ті зміни, всі ті суперечності і боротьбу, що відбуваються в людському суспільстві (Деякі пит. поет. майстерн.  Словник української мови в 11 томах