обрамлення
ОБРА́МЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. обрамля́ти.
Під впливом російської народної архітектури для обрамлення пройм почали застосовувати наличники (з наук. літ.).
2. Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки.
На Софії була чорна сукня з коштовної тканини і чорна шаль, в обрамленні якої обличчя її видавалося блідішим, ніж звичайно (А. Шиян);
В орнаменті обрамлення входу ви побачите плоди родючої української землі (І. Волошин).
3. спец. Пов'язані між собою початкова і завершальна частини твору, які надають йому композиційної цілісності.
П'ятий, заключний розділ поеми є продовженням вступу, а в цілому вони є обрамленням до основної розповіді (з наук. літ.);
Кільцеве обрамлення – ознака романсової поезії, характерна для більшості віршів В. Сосюри (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)