обрамлення
ОБРА́МЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. обрамля́ти.
Під впливом російської народної архітектури для обрамлення пройм почали застосовувати наличники (з наук. літ.).
2. Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки.
На Софії була чорна сукня з коштовної тканини і чорна шаль, в обрамленні якої обличчя її видавалося блідішим, ніж звичайно (А. Шиян);
В орнаменті обрамлення входу ви побачите плоди родючої української землі (І. Волошин).
3. спец. Пов'язані між собою початкова і завершальна частини твору, які надають йому композиційної цілісності.
П'ятий, заключний розділ поеми є продовженням вступу, а в цілому вони є обрамленням до основної розповіді (з наук. літ.);
Кільцеве обрамлення – ознака романсової поезії, характерна для більшості віршів В. Сосюри (із журн.).
Значення в інших словниках
- обрамлення — обра́млення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- обрамлення — див. вінця; облямівка Словник синонімів Вусика
- обрамлення — [обрамлеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- обрамлення — -я, с. 1》 Дія за знач. обрамляти. 2》 Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки. 3》 спец. Початкова і завершальна композиційні частини твору, що є ніби рамкою для інших його частин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрамлення — ОБРА́МЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обрамля́ти. Під впливом російської народної архітектури для обрамлення пройм почали застосовувати наличники (Дерев. зодч. Укр., 1949, 58). 2. Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки. Словник української мови в 11 томах
- обрамлення — Рама, кайма навколо пластичного елемента. Є засобом його акцентування у загальній композиції. Архітектура і монументальне мистецтво