обрамлення
ОБРА́МЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. обрамля́ти.
Під впливом російської народної архітектури для обрамлення пройм почали застосовувати наличники (Дерев. зодч. Укр., 1949, 58).
2. Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки.
На Софії була чорна сукня з коштовної тканини і чорна шаль, в обрамленні якої обличчя її видавалося блідішим, ніж звичайно (Шиян, Гроза.., 1956, 18);
В орнаменті обрамлення входу ви побачите плоди родючої української землі (Вол., Наддн. висоти, 1953, 147).
3. спец. Початкова і завершальна композиційні частини твору, що є ніби рамкою для інших його частин.
П’ятий, заключний розділ поеми є продовженням вступу, а в цілому вони є обрамленням до основної розповіді (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 332).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрамлення — обра́млення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- обрамлення — див. вінця; облямівка Словник синонімів Вусика
- обрамлення — [обрамлеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- обрамлення — -я, с. 1》 Дія за знач. обрамляти. 2》 Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки. 3》 спец. Початкова і завершальна композиційні частини твору, що є ніби рамкою для інших його частин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрамлення — ОБРА́МЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обрамля́ти. Під впливом російської народної архітектури для обрамлення пройм почали застосовувати наличники (з наук. літ.). 2. Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки. Словник української мови у 20 томах
- обрамлення — Рама, кайма навколо пластичного елемента. Є засобом його акцентування у загальній композиції. Архітектура і монументальне мистецтво