обрамлення

обра́млення

-я, с.

1》 Дія за знач. обрамляти.

2》 Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки.

3》 спец. Початкова і завершальна композиційні частини твору, що є ніби рамкою для інших його частин.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрамлення — обра́млення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. обрамлення — див. вінця; облямівка Словник синонімів Вусика
  3. обрамлення — [обрамлеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  4. обрамлення — ОБРА́МЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обрамля́ти. Під впливом російської народної архітектури для обрамлення пройм почали застосовувати наличники (Дерев. зодч. Укр., 1949, 58). 2. Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки. Словник української мови в 11 томах
  5. обрамлення — ОБРА́МЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обрамля́ти. Під впливом російської народної архітектури для обрамлення пройм почали застосовувати наличники (з наук. літ.). 2. Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки. Словник української мови у 20 томах
  6. обрамлення — Рама, кайма навколо пластичного елемента. Є засобом його акцентування у загальній композиції. Архітектура і монументальне мистецтво