обрамлення
обра́млення
-я, с.
1》 Дія за знач. обрамляти.
2》 Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки.
3》 спец. Початкова і завершальна композиційні частини твору, що є ніби рамкою для інших його частин.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрамлення — обра́млення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- обрамлення — див. вінця; облямівка Словник синонімів Вусика
- обрамлення — [обрамлеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- обрамлення — ОБРА́МЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обрамля́ти. Під впливом російської народної архітектури для обрамлення пройм почали застосовувати наличники (Дерев. зодч. Укр., 1949, 58). 2. Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки. Словник української мови в 11 томах
- обрамлення — ОБРА́МЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обрамля́ти. Під впливом російської народної архітектури для обрамлення пройм почали застосовувати наличники (з наук. літ.). 2. Те, що обрамлює, оточує що-небудь у вигляді рамки. Словник української мови у 20 томах
- обрамлення — Рама, кайма навколо пластичного елемента. Є засобом його акцентування у загальній композиції. Архітектура і монументальне мистецтво