1. Словник української мови у 20 томах

обрамлений

ОБРА́МЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обра́мити.

Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (О. Гончар);

Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Ф. Бурлака);

З тої хвилини батько ожив у цій простій селянській хаті, вийшов з портрета, обрамленого вишиваним рушником (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрамлений — обра́млений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обрамлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обрамити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обрамлений — ОБРА́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обра́мити. Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (Гончар, Маша.., 1959, 34); Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Бурл. Словник української мови в 11 томах