обридлий
ОБРИ́ДЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до обри́днути.
Люди, звичаї їх, своє життя навіть спротивіло їй. Все те таке обридле та непривітне, все те не має ніякої радості у її серці (Панас Мирний);
Згодом подадуться вони десь далеко-далеко від цих обридлих низовин (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)