обридлий
ОБРИ́ДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обри́днути.
Люди, звичаї їх, своє життя навіть спротивіло їй. Все те таке обридле та непривітне, все те не має ніякої радості у її серці (Мирний, III, 1954, 344);
Згодом подадуться вони десь далеко-далеко від цих обридлих низовин (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4).
Словник української мови (СУМ-11)