обронювати

ОБРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., що, рідко.

1. Губити, упускаючи, скидаючи з себе (листя, цвіт і т. ін.).

Засмучений ліс обронює перші пожовклі листочки (В. Земляк);

Сонце світ закрило, І дерево .. Листя обронило (С. Руданський).

2. перев. док., перен. Сказати, промовити що-небудь коротко, скупо, нехотя, мимохідь (перев. після мовчання).

Археолог обронив напівжартом, що хтось невідомий уночі нібито ходив довкола їхніх наметів (О. Гончар).

3. Опускати, схиляти.

Лук'ян обронив патлату голову на сухі груди (П. Панч).

(1) Оброни́ти сло́во (фра́зу) – сказати, промовити що-небудь.

За весь час, що тяглася нарада, вона не обронила жодного слова про роботу своєї бригади (П. Панч);

– Це почалось учора, коли ти за сніданком обронила оту фразу (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. обронювати — обро́нювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обронювати — -юю, -юєш, недок., обронити, -роню, -рониш, док., перех., рідко. 1》 Губити, упускаючи, скидаючи з себе. 2》 перев. док., перен. Сказати, промовити що-небудь коротко, мимохідь (перев. після мовчання). Обронити слово. 3》 Опускати, схиляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обронювати — ОБРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех., рідко. 1. Губити, упускаючи, скидаючи з себе. Засмучений ліс обронює перші пожовклі листочки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 475); Сонце світ закрило, І дерево.. Листя обронило (Рудан.  Словник української мови в 11 томах