обронювати

ОБРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех., рідко.

1. Губити, упускаючи, скидаючи з себе.

Засмучений ліс обронює перші пожовклі листочки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 475);

Сонце світ закрило, І дерево.. Листя обронило (Рудан., Вибр., 1937, 261).

2. перев. док., перен. Сказати, промовити що-небудь коротко, мимохідь (перев. після мовчання).

Оброни́ти сло́во (фра́зу) — сказати, промовити що-небудь.

За весь час, що тяглася нарада, вона не обронила жодного слова про роботу своєї бригади (Панч, II, 1956, 482);

— Це почалось учора, коли ти за сніданком обронила оту фразу (Головко, І, 1957, 474).

3. Опускати, схиляти.

Лук’ян обронив патлату голову на сухі груди (Панч, Синів.., 1959, 36).

Значення в інших словниках

1. обронювати — обро́нювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обронювати — -юю, -юєш, недок., обронити, -роню, -рониш, док., перех., рідко. 1》 Губити, упускаючи, скидаючи з себе. 2》 перев. док., перен. Сказати, промовити що-небудь коротко, мимохідь (перев. після мовчання). Обронити слово. 3》 Опускати, схиляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обронювати — ОБРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., що, рідко. 1. Губити, упускаючи, скидаючи з себе (листя, цвіт і т. ін.). Засмучений ліс обронює перші пожовклі листочки (В. Земляк); Сонце світ закрило, І дерево .. Листя обронило (С.  Словник української мови у 20 томах