обростати
ОБРОСТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРОСТИ́, ту́, те́ш; мин. ч. обрі́с, обросла́, ло́; док.
1. чим і без дод. Укриватися якою-небудь рослинністю, заростати кругом, з усіх боків.
Що за кладовища техніки..? То пісочно-жовті, то обгоріло-чорні “пантери”, “тигри” обростають бур'янами вище гусениць... (О. Гончар);
На низенькому плисковатому острівці, що заріс подекуди густими лозами, обріс навкруги високим очеретом та осокою, обізвався другий соловейко (І. Нечуй-Левицький);
Веранда густо обросла диким виноградом (І. Франко);
// Покриватися по всій поверхні чим-небудь.
Підводна частина кораблів безперервно обростає різними черепашками, молюсками, водоростями (з наук. літ.);
Принесу вам ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвіллю за ніч (І. Нечуй-Левицький);
Грубе виноградне коріння обросло корінцями та тоненькими мочками (М. Коцюбинський);
// розм. Покриватися, заростати волоссям, шерстю, пір'ям і т. ін.
Ми сами з усами, тільки ніс не обріс (Номис);
Він був дрібної, слабої будови тіла, його лице обросло правдивою щетиною (О. Кобилянська).
2. що, рідко. Ростучи, покривати собою поверхню чого-небудь.
Він був чорнявий, волосся їжилось йому догори й обростало майже ціле чоло аж до брів (Л. Мартович);
Дивився я на низку диких гір, Що їх боки обріс кудлатий бір (А. Кримський).
3. чим, розм. Поступово укриватися, покриватися чим-небудь внаслідок відкладання або наростання його.
* Образно. – Ти обросла буденним, наче корою, – кричав Антін (М. Коцюбинський);
// безос.
Коло живої кості м'ясом мусить обрости (Номис).
4. ким, чим, перен., розм. Збільшуватися кількісно, розширюватися за розміром, обсягом.
Загін Кривоноса обростав завзятим поповненням з окремих куп, навіть одинаків (Іван Ле);
За кожним разом розповідь обростала новими, вигідними для нього деталями (В. Козаченко);
Міф про аргонавтів дуже вже обріс морським пригодництвом (П. Тичина);
// Оточувати себе дедалі більшою кількістю кого-, чого-небудь.
Збираєш, було, ці папери, возиш за собою, як дорогоцінність, губиш десь і знову через якийсь час обростаєш ними (С. Васильченко);
Левко більше .. крутився на людях, дослухався до всяких чуток про землю, обростав гуртком своїх однодумців (М. Стельмах);
// Збагачуватися шляхом придбання чого-небудь (землі, маєтків і т. ін.).
В той час, як нездара Шумахер, обрісши маєтками й землею, незаконно захопив кермо управління Академії і затримував там зростання наук, – Сковорода ані землі не мав, ні маєтків (П. Тичина);
Все-таки при ньому [цареві] .. обріс [Варчук] земелькою, грошенят на чорний день в землі схоронив, на все село Сафроном Андрійовичем став (М. Стельмах).
◇ Мо́хом порости́ (обрости́ і т. ін.) див. пороста́ти;
(1) Оброста́ти / обрости́ жи́ром (жирко́м, рідше са́лом), несхв. – ставати інертним, байдужим і т. ін. до всього.
Сказано: своя кістка, своя кров [дитина]! Не обросте вона жиром у розкошах (Панас Мирний);
Оженишся – тебе обсядуть діти, ти обростеш жирком і в тридцять літ плюнеш на всі свої юнацькі мрії-ідеали (П. Колесник);
(2) Оброста́ти / обрости́ пі́р'ям, жарт. – набувати сили, впевненості в собі; мужніти, міцніти і т. ін.
Юрко швидко відчув під собою деякий ґрунт, набирав громадської ваги і починав обростати пір'ям (С. Чорнобривець);
(3) Обрости́ мо́хом, жарт. – постаріти, зістаритися, ставши байдужим до всього (перев. про неодружених).
Арсен Іванович .. порадив, що пора б уже Андрієві й за розум братися і не чекати, коли він обросте .. мохом... (Д. Бедзик);
Се́рце мо́хом (цві́ллю і т. ін.) обросло́ (поросло́ і т. ін.) / оброста́є (пороста́є і т. ін.) див. се́рце;
(4) Се́рце обросло́ (поросло́) мо́хом у кого, чиє – хтось став байдужим, бездушним.
Коли б могли Вони збудить луну і розтроюдить рани В серцях людей, що мохом поросли .. Тоді б замовкли вже самі собою Кайданів брязкіт і такі слова... (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)