обрубник

ОБРУ́БНИК, а, ч., спец.

Робітник, який обрубує що-небудь.

Він бачив мартенівський свій цех, і обрубники з усієї сили оббивали деталі пневматичними зубилами (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. обрубник — обру́бник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. обрубник — -а, ч., спец. Робітник, який обрубує що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обрубник — ОБРУ́БНИК, а, ч., спец. Робітник, який обрубує що-небудь. Він бачив мартенівський свій цех, і обрубники з усієї сили оббивали деталі пневматичними зубилами (Ю. Янов., І, 1954, 286).  Словник української мови в 11 томах