обрубник
ОБРУ́БНИК, а, ч., спец. Робітник, який обрубує що-небудь.
Він бачив мартенівський свій цех, і обрубники з усієї сили оббивали деталі пневматичними зубилами (Ю. Янов., І, 1954, 286).
Словник української мови (СУМ-11)ОБРУ́БНИК, а, ч., спец. Робітник, який обрубує що-небудь.
Він бачив мартенівський свій цех, і обрубники з усієї сили оббивали деталі пневматичними зубилами (Ю. Янов., І, 1954, 286).
Словник української мови (СУМ-11)