обрятовувати

ОБРЯТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРЯТУВА́ТИ, ую, уєш, док., кого, що, заст.

Урятовувати.

[Орися:] Я повинна розшукати Юрка і обрятувати його. Може, він де в тюрмі уже? (М. Кропивницький);

[Тихович:] – .. Я вірю, що ще не пізно боротися з ворогом винограду .. і таким робом обрятувати бессарабські виноградники (М. Коцюбинський);

– Дякую .. й я бабі Безносисі, хай їй легенько згадається: обрятувала й мене від наглої смерті (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. обрятовувати — обрято́вувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обрятовувати — див. допомагати  Словник синонімів Вусика
3. обрятовувати — -ую, -уєш, недок., обрятувати, -ую, -уєш, док., перех., заст. Урятовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обрятовувати — ОБРЯТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРЯТУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех., заст. Урятовувати. [Орися:] Я повинна розшукати Юрка і обрятувати його. Може, він де в тюрмі уже? (Кроп., III, 1959, 101); — Дякую..  Словник української мови в 11 томах
5. обрятовувати — РЯТУВА́ТИ (діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь), ВИРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВБЕРІГА́ТИ (УБЕРІГА́ТИ), УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ЗАРЯТО́ВУВАТИ розм., СПАСА́ТИ розм., ОБРЯТО́ВУВАТИ заст.  Словник синонімів української мови
6. обрятовувати — Обрято́вувати, -то́вую, -то́вуєш; обрятува́ти, -ту́ю, -ту́єш кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)