обрідний

О́БРІДНИЙ, а, е.

1. Те саме, що рідки́й 1.

Мовчки струснув [Гришка] білявим, обрідним чубом (Г. Косинка);

Це [вербена] багаторічна рослина з дрібненькими .. квіточками, зібраними в обрідну волоть (із журн.);

Серед обрідних свідчень про слов'янську писемність привертає увагу повідомлення Панонського житія Кирила (з наук. літ.).

2. Те саме, що недорі́дний.

– От і цього року посіяла жита на городі, а воно ріденько зійшло і вийшло обрідне (І. Нечуй-Левицький);

Щороку сутужно Хомі .. Ще як вродить, то потягне хліба до весни, а сього року жито вродило обрідне, ярину град вибив... (М. Коцюбинський);

Зелені береги зливалися з половіючими хвилями обрідної низенької пшениці (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. обрідний — о́брідний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. обрідний — -а, -е. 1》 Те саме, що рідкий 1). 2》 Те саме, що недорідний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обрідний — НЕДОРІ́ДНИЙ (перев. про злакові культури — який погано вродив), О́БРІДНИЙ. Часто ішли обложні дощі, від них усе намокало, і на пні гнив недорідний овес (С. Чорнобривець).  Словник синонімів української мови
4. обрідний — О́БРІДНИЙ, а, е. 1. Те саме, що рідки́й 1. Мовчки струснув [Гришка] білявим, обрідним чубом (Кос., Новели, 1962, 161). 2. Те саме, що недорі́дний. — От і цього року посіяла жита на городі., а воно ріденько зійшло і вийшло обрідне (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах