обсаджувати
ОБСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док.
1. що, чим і без дод. Садити (рослини) навколо або з країв чого-небудь; оточувати насадженнями щось.
Місцеве населення, обсаджуючи пірамідальними кактусами городи й сади, має прекрасні живі огорожі (з наук.-попул. літ.);
Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? А береги? Обсадити обіцяли, та й досі обсаджують язиками (О. Гончар);
Ой обсади, мила, вишеньками двір (П. Чубинський);
Улянка добре скопала город, .. обсадила навколо кукурудзою (О. Донченко).
2. що. Засаджувати, повністю займати рослинністю яку-небудь площу, ділянку землі і т. ін.
Ліс, не спиняючись ворожою людською рукою, обсіяв, обсадив деревом усі гори й неглибокі долини (І. Нечуй-Левицький).
3. тільки док., кого, заст. Посадити.
На другий день багач запросив і брата, насходилися гості. Обсадив він їх за столом, дав горілки (з казки).
4. що, ким, рідко. Садовити багато людей навколо чого-небудь.
Семениха налагодила їди і пиття і обсадила великий стіл кревними (В. Стефаник).
5. що, діал. Оточувати, позбавляючи можливості виходу, відступу.
По короткім віддиху Максим почав розставляти ловців у два ряди так, аби вповні обсадити плай (І. Франко);
Частина відділу обсадила всі виходи довкола двору, а друга чекала біля воріт (Мирослав Ірчан);
– Замовте на цей час поліцію, обсадіть подвір'я, вихідні брами, коридори і канцелярію (П. Козланюк);
* Образно. Вони не повмирали ані від простуди, .. ані на жодну з тих 77 язв, що ненастанно, зимою й літом, обсаджують хлопську хату (І. Франко).
6. що, спец. Укріплювати стінки бурової свердловини, колодязя тощо або розмежовувати нафтоносні, газоносні і водоносні шари спеціальними трубами.
Коли пробурять нафтову або газову свердловину, її обсаджують сталевими трубами (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)