обсерватор
ОБСЕРВА́ТОР, а, ч., книжн.
Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач.
Малюючи в цілому циклі “Бориславських оповідань” війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (М. Коцюбинський);
В Золя Франко насамперед цінив тонкого обсерватора життя, письменника-реаліста (з наук. літ.);
Навіть обсерватор у скляній будці чорта тепер побачить – дощ же пливе річкою по шибках (П. Козланюк);
* У порівн. Я – наче сторонній обсерватор, стежу завмирання коліщат механізму [серця] (Ю. Яновський);
// рідко. Спостережлива людина.
Мартович є добрий обсерватор і він не раз питався мене, чи ти не хочеш стрілятися? (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)