обсерватор
ОБСЕРВА́ТОР, а, ч., книжн. Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач.
Малюючи в цілому циклі "Бориславських оповідань" війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об’єктивним обсерватором (Коцюб., III, 1956, 38);
В Золя Франко насамперед цінив тонкого обсерватора життя, письменника-реаліста (Укр. літ. критика.., 1959, 442);
*У порівн. Я — наче сторонній обсерватор, стежу завмирання коліщат механізму [серця] (Ю. Янов., II, 1958, 13);
// рідко. Спостережлива людина.
Мартович є добрий обсерватор і він не раз питався мене, чи ти не хочеш стрілятися? (Стеф., III, 1954, 68).
Словник української мови (СУМ-11)