1. Словник української мови в 11 томах

обсерватор

ОБСЕРВА́ТОР, а, ч., книжн. Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач.

Малюючи в цілому циклі "Бориславських оповідань" війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об’єктивним обсерватором (Коцюб., III, 1956, 38);

В Золя Франко насамперед цінив тонкого обсерватора життя, письменника-реаліста (Укр. літ. критика.., 1959, 442);

*У порівн. Я — наче сторонній обсерватор, стежу завмирання коліщат механізму [серця] (Ю. Янов., II, 1958, 13);

// рідко. Спостережлива людина.

Мартович є добрий обсерватор і він не раз питався мене, чи ти не хочеш стрілятися? (Стеф., III, 1954, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обсерватор — Обсерва́тор: — тут: спостерігач [42] Словник з творів Івана Франка
  2. обсерватор — обсерва́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. обсерватор — див. СПОСТЕРІГАЧ. Словник синонімів Караванського
  4. обсерватор — -а, ч. 1》 книжн. Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач. || рідко. Спостережлива людина. 2》 Те саме, що обсерваційний пункт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обсерватор — Спостерегач, споглядач Словник чужослів Павло Штепа
  6. обсерватор — ОБСЕРВА́ТОР, а, ч., книжн. Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач. Малюючи в цілому циклі “Бориславських оповідань” війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (М. Словник української мови у 20 томах
  7. обсерватор — СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо). Словник синонімів української мови
  8. обсерватор — Обсерва́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)