обсерватор

Значення в інших словниках

1. обсерватор — обсерва́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. обсерватор — див. СПОСТЕРІГАЧ. Словник синонімів Караванського
3. обсерватор — -а, ч. 1》 книжн. Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач. || рідко. Спостережлива людина. 2》 Те саме, що обсерваційний пункт. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обсерватор — Спостерегач, споглядач Словник чужослів Павло Штепа
5. обсерватор — ОБСЕРВА́ТОР, а, ч., книжн. Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач. Малюючи в цілому циклі “Бориславських оповідань” війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (М. Словник української мови у 20 томах
6. обсерватор — СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо). Словник синонімів української мови
7. обсерватор — Обсерва́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. обсерватор — ОБСЕРВА́ТОР, а, ч., книжн. Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач. Малюючи в цілому циклі "Бориславських оповідань" війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об’єктивним обсерватором (Коцюб. Словник української мови в 11 томах