обскакувати
ОБСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСКАКА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. кого, що. Навскач (про коней) обганяти кого-небудь;
// розм. Скоком об'їжджати верхи навколо кого-, чого-небудь.
Мов у манежі, ми обскакали дворище, і тим же алюром понеслись назад (П. Панч);
Опустивши шаблю, Котовський обскакав зал довкола (Ю. Смолич).
2. кого, що, розм. Швидко оточувати кого-, що-небудь верхи.
Набігши хутір чи містечко, татари обскакували їх зі всіх боків, виставляли сторожу .. й починали грабувати (П. Панч).
3. кого. Обганяти, випереджати кого-небудь верхи.
Гаріфулін перший обскакав вовка з лівого боку (О. Донченко);
Батько обскакав товариша, але товариш коня не віддав (з мемуарної літ.).
4. кого, перен., розм. Випереджати в чомусь кого-небудь.
– Потилиці чухаємо, а інші тим часом .. нас обскакують!.. (О. Гончар);
– Ех, Надю, Надю, обскакала ти нас, хоч і недавно працюєш, – сказала якось жартома Харитина (з газ.).
5. кого, перен., розм. Обдурювати на чому-небудь.
Гнат .. розповідав своїй Ганні, як він обскакав, обвів навколо пальця навіть бессарабця Манойла (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)