обскакувати
ОБСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСКАКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Скоком рухатися навколо кого-, чого-небудь;
// розм. Скоком об’їжджати верхи навколо кого-, чого-небудь.
Мов у манежі, ми обскакали дворище, і тим же алюром понеслись назад (Панч, II, 1956, 64);
Опустивши шаблю, Котовський обскакав зал довкола (Смолич, V, 1959, 797).
2. розм. Швидко оточувати кого-, що-небудь верхи.
Набігши хутір чи містечко, татари обскакували їх зі всіх боків, виставляли сторожу.. й починали грабувати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 124).
3. Обганяти, випереджати кого-небудь верхи.
Гаріфулін перший обскакав вовка з лівого боку (Донч., І, 1956, 176);
Батько обскакав товариша, але товариш коня не віддав (Збірник про Кроп., 1955, 10);
// перен., розм. Випереджати в чомусь кого-небудь.
— Потилиці чухаємо, а інші тим часом.. нас обскакують!.. (Гончар, Таврія, 1952, 51);
— Ех, Надю, Надю, обскакала ти нас, хоч і недавно працюєш, — сказала якось жартома Харитина (Рад. Укр., 17.ІІ 1961, 2).
4. перен., розм. Обдурювати на чому-небудь.
Гнат.. розповідав своїй Ганні, як він обскакав, обвів навколо пальця навіть бессарабця Манойла (Стельмах, І, 1962, 69).
Словник української мови (СУМ-11)