обсмикнути
ОБСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. кого, що. Однокр. до обсми́кувати 1, 2.
Дарка .. втерла обличчя рукавом, обсмикнула підтикану фартушину (Леся Українка);
Зітхнула Марія Павлівна, поправила зачіску, обсмикнула плаття біля вирізу на грудях (О. Копиленко);
Одкине набік [дівчина сніп], обсмикне колосся й далі біжить, на ходу перевесло крутить (А. Головко).
2. перен., розм. Різким зауваженням зупинити, утримати від небажаних дій.
Обсмикнути чванька.
Словник української мови (СУМ-20)