обсмикнути
ОБСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до обсми́кувати.
Дарка.. втерла обличчя рукавом, обсмикнула підтикану фартушину (Л. Укр., III, 1952, 650);
Зітхнула Марія Павлівна, поправила зачіску, обсмикнула плаття біля вирізу на грудях (Коп., Земля.., 1957, 215);
Одкине набік [дівчина сніп], обсмикне колосся й далі біжить, на ходу перевесло крутить (Головко, І, 1957, 243);
Компартія обсмикне зарозумілого бюрократа (Еллан, II, 1958, 46).
Словник української мови (СУМ-11)