обстава
ОБСТА́ВА, и, ж.
Те саме, що обстано́вка.
Зринала в пам'яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки, заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С. Васильченко);
Невеличка лава, триногий стілець та крихітний саморобний столик .. становили всю обставу комірчини (С. Добровольський);
Вона... попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І. Нечуй-Левицький).
△ (1) Суднопла́вна обста́ва, мор. – сукупність плавучих пристроїв і берегових споруд, що сприяють безпеці судноплавства.
Словник української мови (СУМ-20)