обставати
ОБСТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш, недок., ОБСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док.
1. за ким – чим. Ставати на чий-небудь бік (у суперечці, боротьбі і т. ін.).
За Ферідуном обставали всі, Бо всі зазнали муки од Зогака (А. Кримський);
Піймавши двох у своєму лісі, як вони там рубали, подав [Гордій] до суду. Цього разу свідками були наймити з економії і мусили обстати за Гордієм (Б. Грінченко);
Лиш читати ще можу, того вже не можуть мені заборонити, бо вуйко обстає за мною (О. Кобилянська);
// за кого – що і рідко без дод. Заступатися за кого-небудь, захищати, боронити когось, щось.
Корнієві прийшлось не раз обставати за свою волю (Леся Українка);
За народ обставали Купала і Колас, А за ними поети ішли молоді (М. Рильський);
[Журейко:] Всі бачили, як він Цю дівчину в селі хотів покривдить, А брат обстав, то він його убив (І. Кочерга).
2. перев. док., кого, що, розм. Ставати навколо кого-, чого-небудь; обступати, оточувати когось, щось з усіх боків.
Мене обступили й обстали мазурки та мазури, розпитували, з якого я краю, розказували про своє убоге життя (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. – Врятував ти нас, Іване! Як біда тебе обстане, Свисни двічі, – далебі, Допоможемо тобі! (Л. Первомайський);
// Оточувати з усіх боків (про дерева, будови і т. ін.).
Тече струмок в своїм багнистім ложі, – Його обстали берестки малі (М. Бажан).
3. перев. док., кого, що, перен. Оволодівати, охоплювати (про думки, почуття і т. ін.).
Спомини серце солдатське обстали (Л. Первомайський);
Обстала хлопця смута й гірке передчуття біди (С. Воскрекасенко).
4. при чому, за чим, рідко. Наполягати на чомусь; обстоювати що-небудь.
– Не ваша правда, а моя, – обставала при своїм Анна вперто (Н. Кобринська);
Захар Беркут ще раз обстав за тим, аби впустити монголів в тухольську кітлину і .. вирізати (І. Франко).
5. на чому, діал. Господарювати.
– Насамперед .. викуплю поле й хату, а тоді вже до жінки... “Ходи, – скажу, – час прийшов обстати знов на своїм!” (І. Франко).
6. тільки док., на чому, діал. Задовольнитися чим-небудь.
– Я вже більше нічо [нічого] не хочу, – говорив голосно Семен, – волю на меншім обстати, лиш нехай так станеться, як я просив (Л. Мартович).
7. тільки док., заст. Залишитися.
Тверда зима впала, постіль непрана обстала (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)