обстанова
ОБСТАНО́ВА, и, ж.
Те саме, що обстано́вка.
Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В. Стефаник);
Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С. Васильченко);
Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)