обстанова
ОБСТАНО́ВА, и, ж., рідко. Те саме, що обстано́вка.
Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (Стеф., І, 1949, 99);
Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (Вас., III, 1960, 180);
Гава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (Фр., III, 1950, 63).
Словник української мови (СУМ-11)