обсідати
ОБСІДА́ТИ, а́є, недок., ОБСІ́СТИ, ся́де, док.
1. кого, що. Сідати навколо кого-, чого-небудь.
Велика сім'я мовчки .. обсідає стіл з усіх боків (І. Микитенко);
Олеся .. одчиняє віконце, дивиться: парубки обсіли кружалом її хату (Марко Вовчок);
В кабінеті було чимало відвідувачів: обсіли, обступили директора (А. Хорунжий);
* Образно. Вони [багатії], немов три здорових павуки, обсіли село з трьох кінців (С. Чорнобривець);
// Тісно оточувати з усіх боків.
Вечеря на столі, – а дітвора .. батька обсідає (Л. Боровиковський);
Ой прийшов же я до дівчини в сіни, А там дівчиноньку інші обсіли (П. Чубинський).
2. кого, що. Сідаючи, займати весь простір, усю поверхню чого-небудь.
Бджоли роєм обсідали квітки (Юліан Опільський);
Діти повилазили на тин і обсіли його, неначе горобці (І. Нечуй-Левицький);
Горобина зграйка сіренькими грудочками, мов реп'яхами, обсіла кущі дерези (В. Речмедін);
// перен., розм. Висипа́ти на шкірі або слизових оболонках у великій кількості (про чиряки, прищі і т. ін.).
Вишиваний довго скаржився, що його обсіли чиряки (М. Руденко).
3. кого, що і без дод. Опускаючись, спадаючи, покривати собою яку-небудь поверхню (про іній, туман і т. ін.).
Сніжинки .. обсідають вії старої, набиваються в зморшки (М. Стельмах);
Мряка обсіла кожух і капелюх .. дрібними крапельками (Л. Мартович);
Сніги обсідають. Скрегочуть колеса. Лісок – улоговина – шпали – мости. Вечірніх небес приморожене плесо (Л. Первомайський).
4. що, перен. Займати яку-небудь ділянку, площу; оточувати.
Ліси, густо обсідаючи плечі гір, піднімалися вгору (М. Стельмах);
Густі лози та вільхи обсіли з обох боків .. береги (І. Франко);
Місто .. обсіло лівий берег Пруту (Ірина Вільде).
5. кого, перен., розм. Нападати, накидатися з усіх боків.
Ледве я в хату, а мене так усі й обсіли: куди та й куди ходила? (Сл. Б. Грінченка);
Обсіли Кукубенка вороги. Сам Тарас .. кинувся на виручку (О. Довженко);
// Набридати, настирливо домагаючись чого-небудь.
Матір мою женихи проти волі її обсідають (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
6. кого, що, перен., розм. Охоплювати, оволодівати (про настрій, стан і т. ін.).
[Семен:] Якісь сумні думки роєм обсідають голову (М. Кропивницький);
[Михайло:] Славно покачатися на траві після купання і затягтися сигарою! Чорт його зна, якось мене лінощі обсіли (М. Старицький);
У Києві не можна й кроку ступити, щоб тебе не обсіли спогади!.. (Ю. Смолич);
Ліну обсіли гризоти (О. Гончар).
◇ Біда́ обсі́ла (осі́ла, присі́ла і т. ін.) див. біда́1;
Ді́ти обсі́ли <�Дітво́ра́ обсі́ла> див. ді́ти¹;
Думки́ (гадки́) беру́ть (обсіда́ють, гризу́ть) / взяли́ (обсі́ли, обняли́) див. ду́мка;
(1) Думки́ обсі́ли го́лову (д) див. ду́мка;
Думки́ ([та] гадки́, думки́-гадки́, ду́ми, ду́ми-гадки́) обсіда́ють (гризу́ть) / обсі́ли го́лову див. ду́мка;
(2) Думки́ та гадки́ обсіда́ють го́лову (д) див. ду́мка.
Словник української мови (СУМ-20)