обтрушений
ОБТРУ́ШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обтруси́ти.
– Часом ідеш селом і одразу бачиш, котра баба сьогодні хліб пече. Діти мукою обтрушені, сама в сажі (В. Кучер);
// у знач. прикм.
Висушену м'яту перетрушують вилами або граблями. Під час цього перетрушування листя відпадає від стебел. Обтрушене листя збирають в тюки чи мішки (з наук. літ.);
На ріллі застигли: Шматок павутини І жовтий, обтрушений осінню, лист (Ю. Гойда).
Словник української мови (СУМ-20)