обтяжувати
ОБТЯ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЯ́ЖИТИ, жу, жиш, док.
1. кого, що. Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем.
З двадцять разків доброго намиста обтяжували дівчині .. шию (О. Ільченко);
Ніяких на ньому сьогодні чабанських обладунків, ніщо не обтяжує його буденну, осадкувату постать (О. Гончар);
// Пригинати додолу своїм тягарем; обважнювати.
Чи яблука обтяжать віти, Коли надійде їх пора? (П. Дорошко);
* Образно. Ще половину неба обтяжала Нічна імла, а друга вже ясніла І .. ширшала (І. Вирган);
// Бути важким для кого-, чого-небудь.
Житній хліб обтяжує шлунок.
2. що, перен. Перевантажуючи чим-небудь додатковим, другорядним або зайвим, ускладнювати, робити важчим для сприймання, розуміння і т. ін.
Не будемо обтяжувати сюжет .. вставними сценами і рушимо швидше за плином подій (О. Довженко);
Хай великодушно пробачить мені .. читач, що обтяжую ці оповіданння передмовою (Ю. Збанацький);
Я тобі багато ще б казав, що б до пісні ти своєї взяв, Та боюсь, обтяжиш пісню ти свою (П. Усенко).
3. кого, що, перен. Накладати тягар яких-небудь обов'язків, турбот і т. ін. на кого-, що-небудь.
Крім поранених і трьох убитих, вони мали нести на своїх руках усі нарубані ялинки.., вести вісім полонених. Все це значно обтяжувало вже й так знесилений і поріділий загін моряків (В. Кучер);
– Дозвольте нагадати вам, Федоре Іполитовичу: такою незначною справою, як приймання стажерів, ви ніколи себе не обтяжували (Ю. Шовкопляс);
Як не міг її кілька днів бачити, бо батько роботою обтяжав, був просто хорий (О. Кобилянська);
// Завдавати клопоту, переживань і т. ін.
Твого життя хай не обтяжує найменша кривда людська... (Уляна Кравченко);
Курбала на хвильку замислився, вдивляючись у Кирила, наче в нім бачив усю провину за всі турботи, що обтяжали його (Олесь Досвітній);
// Сповнювати чим-небудь тяжким, неприємним (клопотами, переживаннями і т. ін.).
Голову Анелі, як і її матері, обтяжували важкі, як гори, думки (С. Чорнобривець);
Марина наче й не чула гомону дівчат. І серце їй обтяжило інше (Н. Рибак);
// Бути тягарем для кого-небудь.
Жив він скромно, мене не обтяжував (з переказу).
4. що, чого, зах. Використовувати що-небудь як матеріальну базу у фінансових операціях; закладати.
[Писар:] Ґрунт .. є ваш і вашої дочки .. Значить, на весь ґрунт мусить бути той вексель записаний. Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять ґрунту обтяжувати (І. Франко).
(1) Обтя́жувати своє́ сумлі́ння – брати на себе моральну відповідальність за поганий учинок.
– Ти своїх рук не погань! Свойого сумління не обтяжуй! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)