обтяжувати

обтя́жувати

-ую, -уєш і рідко обтяжати, -аю, -аєш, недок., обтяжити, -жу, -жиш, док., перех.

1》 Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем.

|| Пригинати додолу своїм тягарем; обважнювати.

|| Бути важким для кого-, чого-небудь.

2》 перен. Перевантажуючи чим-небудь додатковим, другорядним або зайвим, ускладнювати, робити важчим для сприймання, розуміння і т. ін.

3》 перен. Накладати тягар яких-небудь обов'язків, турбот і т. ін. на кого-небудь.

|| Завдавати клопоту, переживань і т. ін.

|| Сповнювати чим-небудь тяжким, неприємним (клопотами, переживаннями і т. ін.).

|| Бути тягарем для кого-небудь. Обтяжувати своє сумління.

4》 зах. Використовувати що-небудь як матеріальну базу у фінансових операціях; закладати.

Значення в інших словниках

1. обтяжувати — обтя́жувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обтяжувати — (кого) бути тягарем <с. сідати па шию> кому, (душевно) лягати тягарем на серце кому, (чим) перевантажувати, обнатужувати, кн.  Словник синонімів Караванського
3. обтяжувати — ОБТЯ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЯ́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. кого, що. Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем. З двадцять разків доброго намиста обтяжували дівчині .. шию (О.  Словник української мови у 20 томах
4. обтяжувати — I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку!...  Словник синонімів української мови
5. обтяжувати — ОБТЯ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЯ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем. З двадцять разків доброго намиста обтяжували дівчині.. шию (Ільч.  Словник української мови в 11 томах