Словник української мови в 11 томах

обтяжувати

ОБТЯ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЯ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем.

З двадцять разків доброго намиста обтяжували дівчині.. шию (Ільч., Серце жде, 1939, 49);

Ніяких на ньому сьогодні чабанських обладунків, ніщо не обтяжує його буденну, осадкувату постать (Гончар, Тронка, 1963, 64);

// Пригинати додолу своїм тягарем; обважнювати.

Чи яблука обтяжать віти, Коли надійде їх пора? (Дор., Тобі, народе.., 1959, 12);

*Образно. Ще половину неба обтяжала Нічна імла, а друга вже ясніла І.. ширшала (Вирган, В розп. літа, 1959, 98);

// Бути важким для кого-, чого-небудь.

Житній хліб обтяжує шлунок.

2. перен. Перевантажуючи чим-небудь додатковим, другорядним або зайвим, ускладнювати, робити важчим для сприймання, розуміння і т. ін.

Не будемо обтяжувати сюжет.. вставними сценами і рушимо швидше за плином подій (Довж., І, 1958, 69);

Хай великодушно пробачить мені.. читач, що обтяжую ці оповіданння передмовою (Збан., Любов, 1957, 191);

Я тобі багато ще б казав, що б до пісні ти своєї взяв, Та боюсь, обтяжиш пісню ти свою (Ус., Листя.., 1956, 3).

3. перен. Накладати тягар яких-небудь обов’язків, турбот і т. ін. на кого-небудь.

Крім поранених і трьох убитих, вони мали нести на своїх руках усі нарубані ялинки.., вести вісім полонених. Все це значно обтяжувало вже й так знесилений і поріділий загін моряків (Кучер, Голод, 1961, 134);

— Дозвольте нагадати вам, Федоре Іполитовичу: такою незначною справою, як приймання стажерів, ви ніколи себе не обтяжували (Шовк., Людина.., 1962, 279);

Як не міг її кілька днів бачити, бо батько роботою обтяжав, був просто хорий (Коб., II, 1956, 30);

// Завдавати клопоту, переживань і т. ін.

Твого життя хай не обтяжує найменша кривда людська… (У. Кравч., Вибр., 1958, 269);

Курбала на хвильку замислився, вдивляючись у Кирила, наче в нім бачив усю провину за всі турботи, що обтяжали його (Досв., Вибр., 1959, 315);

// Сповнювати чим-небудь тяжким, неприємним (клопотами, переживаннями і т. ін.).

Голову Анелі, як і її матері, обтяжували важкі, як гори, думки (Чорн., Пісні.., 1958, 86);

Марина наче й не чула гомону дівчат. І серце їй обтяжило інше (Рибак, Помилка.., 1940, 118);

// Бути тягарем для кого-небудь.

Обтя́жувати своє́ сумлі́ння — брати на себе моральну відповідальність за поганий вчинок.

— Ти своїх рук не погань! Свойого сумління не обтяжуй! (Фр., III, 1950, 288).

4. зах. Використовувати що-небудь як матеріальну базу у фінансових операціях; закладати.

[Писар:] Грунт.. є ваш і вашої дочки.. Значить, на весь грунт мусить бути той вексель записаний. Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять грунту обтяжувати (Фр., IX, 1952, 74).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. обтяжувати — обтя́жувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. обтяжувати — (кого) бути тягарем <с. сідати па шию> кому, (душевно) лягати тягарем на серце кому, (чим) перевантажувати, обнатужувати, кн.  Словник синонімів Караванського
  3. обтяжувати — -ую, -уєш і рідко обтяжати, -аю, -аєш, недок., обтяжити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем. || Пригинати додолу своїм тягарем; обважнювати. || Бути важким для кого-, чого-небудь. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обтяжувати — ОБТЯ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЯ́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. кого, що. Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем. З двадцять разків доброго намиста обтяжували дівчині .. шию (О.  Словник української мови у 20 томах
  5. обтяжувати — I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку!...  Словник синонімів української мови