обтяжувати
ОБТЯ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЯ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем.
З двадцять разків доброго намиста обтяжували дівчині.. шию (Ільч., Серце жде, 1939, 49);
Ніяких на ньому сьогодні чабанських обладунків, ніщо не обтяжує його буденну, осадкувату постать (Гончар, Тронка, 1963, 64);
// Пригинати додолу своїм тягарем; обважнювати.
Чи яблука обтяжать віти, Коли надійде їх пора? (Дор., Тобі, народе.., 1959, 12);
*Образно. Ще половину неба обтяжала Нічна імла, а друга вже ясніла І.. ширшала (Вирган, В розп. літа, 1959, 98);
// Бути важким для кого-, чого-небудь.
Житній хліб обтяжує шлунок.
2. перен. Перевантажуючи чим-небудь додатковим, другорядним або зайвим, ускладнювати, робити важчим для сприймання, розуміння і т. ін.
Не будемо обтяжувати сюжет.. вставними сценами і рушимо швидше за плином подій (Довж., І, 1958, 69);
Хай великодушно пробачить мені.. читач, що обтяжую ці оповіданння передмовою (Збан., Любов, 1957, 191);
Я тобі багато ще б казав, що б до пісні ти своєї взяв, Та боюсь, обтяжиш пісню ти свою (Ус., Листя.., 1956, 3).
3. перен. Накладати тягар яких-небудь обов’язків, турбот і т. ін. на кого-небудь.
Крім поранених і трьох убитих, вони мали нести на своїх руках усі нарубані ялинки.., вести вісім полонених. Все це значно обтяжувало вже й так знесилений і поріділий загін моряків (Кучер, Голод, 1961, 134);
— Дозвольте нагадати вам, Федоре Іполитовичу: такою незначною справою, як приймання стажерів, ви ніколи себе не обтяжували (Шовк., Людина.., 1962, 279);
Як не міг її кілька днів бачити, бо батько роботою обтяжав, був просто хорий (Коб., II, 1956, 30);
// Завдавати клопоту, переживань і т. ін.
Твого життя хай не обтяжує найменша кривда людська… (У. Кравч., Вибр., 1958, 269);
Курбала на хвильку замислився, вдивляючись у Кирила, наче в нім бачив усю провину за всі турботи, що обтяжали його (Досв., Вибр., 1959, 315);
// Сповнювати чим-небудь тяжким, неприємним (клопотами, переживаннями і т. ін.).
Голову Анелі, як і її матері, обтяжували важкі, як гори, думки (Чорн., Пісні.., 1958, 86);
Марина наче й не чула гомону дівчат. І серце їй обтяжило інше (Рибак, Помилка.., 1940, 118);
// Бути тягарем для кого-небудь.
Обтя́жувати своє́ сумлі́ння — брати на себе моральну відповідальність за поганий вчинок.
— Ти своїх рук не погань! Свойого сумління не обтяжуй! (Фр., III, 1950, 288).
4. зах. Використовувати що-небудь як матеріальну базу у фінансових операціях; закладати.
[Писар:] Грунт.. є ваш і вашої дочки.. Значить, на весь грунт мусить бути той вексель записаний. Кажете, се вашої дочки материзнина, над дочкою є опікуни, вони не позволять грунту обтяжувати (Фр., IX, 1952, 74).
Значення в інших словниках
- обтяжувати — обтя́жувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- обтяжувати — (кого) бути тягарем <с. сідати па шию> кому, (душевно) лягати тягарем на серце кому, (чим) перевантажувати, обнатужувати, кн. Словник синонімів Караванського
- обтяжувати — -ую, -уєш і рідко обтяжати, -аю, -аєш, недок., обтяжити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем. || Пригинати додолу своїм тягарем; обважнювати. || Бути важким для кого-, чого-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обтяжувати — ОБТЯ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЯ́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. кого, що. Висіти, лежати і т. ін. на кому-, чому-небудь тягарем. З двадцять разків доброго намиста обтяжували дівчині .. шию (О. Словник української мови у 20 томах
- обтяжувати — I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку!... Словник синонімів української мови