обуваннячко

ОБУВА́ННЯЧКО, а, с., розм.

Пестл. до обува́ння.

– Чого ти, наймитку, так рано встаєш? – Та я то обуваннячком, то одяганнячком надолужу (Номис).

Значення в інших словниках

1. обуваннячко — обува́ннячко іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обуваннячко — ОБУВА́ННЯЧКО, а, с., розм., рідко. Пестл. до обува́ння. — Чого ти, наймитку, так рано встаєш? — Та я то обуваннячком, то одяганнячком надолужу (Номис, 1864, № 10851).  Словник української мови в 11 томах
3. обуваннячко — Обува́ння, -ня с. Надѣваніе обуви, обуваніе. Чого ти, наймитку, так рано встаєш? — Та я то обуванням, то одяганням надолужу. Ном. № 10851. ум. обуваннячко.  Словник української мови Грінченка