обчухраний

ОБЧУ́ХРАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обчухра́ти.

Посеред хлібів біліла розвалена залізнична будка, навколо якої стирчали обчухрані снарядами стовбури дерев (О. Гончар);

* Образно. – Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне. Вселюдське замовчиш – обчухраним зростеш (П. Тичина);

// обчу́храно, безос. пред.

Хата .. з усіх боків лободою заросла. А біля порога на лободі листя обчухрано... (М. Руденко);

// у знач. прикм.

– А ото, – я показала на обчухраного молодого бука, – а ото ваша ганьба (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. обчухраний — обчу́храний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обчухраний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обчухрати. || обчухрано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обчухраний — ОБЧУ́ХРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обчухра́ти. Посеред хлібів біліла розвалена залізнична будка, навколо якої стирчали обчухрані снарядами стовбури дерев (Гончар, III, 1959, 23); — А ото, — я показала на обчухраного молодого бука...  Словник української мови в 11 томах