обчухраний — Орфографічний словник української мови

обчухраний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обчухрати. || обчухрано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
обчухраний — ОБЧУ́ХРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обчухра́ти. Посеред хлібів біліла розвалена залізнична будка, навколо якої стирчали обчухрані снарядами стовбури дерев (О. Гончар); * Образно. – Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне. Словник української мови у 20 томах
обчухраний — ОБЧУ́ХРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обчухра́ти. Посеред хлібів біліла розвалена залізнична будка, навколо якої стирчали обчухрані снарядами стовбури дерев (Гончар, III, 1959, 23); — А ото, — я показала на обчухраного молодого бука... Словник української мови в 11 томах