обчухраний

ОБЧУ́ХРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обчухра́ти.

Посеред хлібів біліла розвалена залізнична будка, навколо якої стирчали обчухрані снарядами стовбури дерев (Гончар, III, 1959, 23);

— А ото, — я показала на обчухраного молодого бука, — а ото ваша ганьба (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 153);

*Образно. — Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне. Вселюдське замовчиш — обчухраним зростеш (Тич., II, 1957, 121);

// обчу́храно, безос. присудк. сл.

Хата.. з усіх боків лободою заросла. А біля порога на лободі листя обчухрано… (Руд., Вітер.., 1958, 12).

Значення в інших словниках

1. обчухраний — обчу́храний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обчухраний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обчухрати. || обчухрано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обчухраний — ОБЧУ́ХРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обчухра́ти. Посеред хлібів біліла розвалена залізнична будка, навколо якої стирчали обчухрані снарядами стовбури дерев (О. Гончар); * Образно. – Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне.  Словник української мови у 20 томах