обшук
О́БШУК, у, ч.
Офіційно санкціонований ретельний огляд кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого або недозволеного.
Часто стражники чи козаки приїздили вночі з волості й робили несподівані обшуки (О. Донченко);
Есесівка робила ретельний обшук. Вона хижо заглядала в вуха, в ніс, тикала паличкою в волосся.., куйовдила зачіски (А. Хижняк);
// Ретельний огляд кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось.
– Тобі, Григорію, раджу: не свавільничай .. Никати по хатах, обшуки робити в людей – хто тобі дав право на це? (О. Гончар);
Сусідка не повірила Качанисі й улаштувала обшук, проте своєї курки не знайшла ні в сараї, ні в клуні (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)