обшук
О́БШУК, у, ч. Ретельний офіційний огляд кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого або недозволеного.
Часто стражники чи козаки приїздили вночі з волості й робили несподівані обшуки (Донч., III, 1956, 121);
Есесівка робила ретельний обшук. Вона хижо заглядала в вуха, в ніс, тикала паличкою в волосся.., куйовдила зачіски (Хижняк, Тамара, 1959, 168).
Словник української мови (СУМ-11)