обшук

о́бшук

-у, ч.

Ретельний офіційний огляд кого-, чого-небудь із метою виявлення чогось прихованого або недозволеного.

|| Слідча дія, що провадиться примусово для виявлення знарядь злочину, предметів, документів тощо, які мають значення для встановлення істини в справі, а також виявлення і затримання злочинця.

Значення в інших словниках

1. обшук — (шукання чогось забороненого) трус.  Словник синонімів Полюги
2. обшук — о́бшук іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. обшук — Трус, жрґ. сов. шмон.  Словник синонімів Караванського
4. обшук — О́БШУК, у, ч. Офіційно санкціонований ретельний огляд кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого або недозволеного. Часто стражники чи козаки приїздили вночі з волості й робили несподівані обшуки (О.  Словник української мови у 20 томах
5. обшук — У карному розслідуванні дія, метою якої є пошук у приватному помешканні чи службовому приміщенні із дозволу прокурора предметів, що можуть стати речовими доказами.  Універсальний словник-енциклопедія
6. обшук — О́БШУК (ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого, вкраденого або недозволеного), ТРУС. В квітні 1850 р. у поета (Т.  Словник синонімів української мови
7. обшук — О́БШУК, у, ч. Ретельний офіційний огляд кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого або недозволеного. Часто стражники чи козаки приїздили вночі з волості й робили несподівані обшуки (Донч., III, 1956, 121); Есесівка робила ретельний обшук.  Словник української мови в 11 томах