обігрівати
ОБІГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. що. Насичувати теплом, робити теплим (повітря, приміщення і т. ін.).
До грубки, яка обігрівала все приміщення станції, тулилося кілька маленьких істот (М. Чабанівський);
Холод пронизував плечі, стискав груди – навіть санітарного вагона неможливо було в ту зиму по-людському обігріти (Ю. Збанацький);
// безос.
– Ось як трошки обігріє, туман підніметься вгору, підете у садочок, у ліс (Панас Мирний);
// кого, що. Зігрівати кого-, що-небудь (у теплому приміщенні, своїм теплом, гарячою стравою і т. ін.).
Обігрівають насіння [кукурудзи] на сонці протягом 5 –6 днів (з наук. літ.);
Весняне сонечко силкується обігріти покинутих на всю зиму діток (Л. Яновська).
2. перен., кого. Морально підтримувати кого-небудь; утішати, приголублювати.
Тут бабуся хлопця стріла; Вчувши голос, підійшла, Захистила – обігріла, Повечеряти дала (П. Грабовський);
Я прийшов утомлений, розбитий, Мовчазний і ніби неживий, Не молить, не плакать, не просити, Я сказав лиш тихо: обігрій! (М. Рильський);
// Викликати відчуття радості, щастя.
Її всю освітила й обігріла чудова мрія про молодого чорнявого хлопця з темними очима (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)